RPG-ZONE
Новости Форумы Путеводитель FAQ (RPG) Библиотека «Пролёт Фантазии» «Штрихи Пролёта» Дайсы
>  Список форумов · 
  • Храм Искусств
  • Часть рассказа
  • Здравствуй, Гость (Вход · Регистрация)
     
     Ответ
     Новая тема
     Опрос

    > Часть рассказа, ...
       Сообщение № 1. 14.9.2008, 09:07, Aisha пишет:
    Aisha ( Offline )
    Странник

    *
    Неофит
    Сообщений: 20
    профиль

    Репутация: 1
    Палахкотить червоно-синій вогонь, в киплячий смолі варяться грішники, їх
    повільно помішують чорти. Гасають малі зелені та червоні біси, погрожуючи грішникам своїми стрілами-блискавками. Відьми колотять в котлах магму та уран… Пекло було таким як завжди, воно з’явилося невідомо звідки, та не мало ні кінця ні краю. В повітрі завис запах сірки та ще чогось їдкого. Постійно вибухало, пухкало, стогнало та завивало… Та ось, в цьому вічному хаосі мелькнула постать молодого, гарного сина Сатани – Беліала. Він рішуче пройшовся по червоному вугіллю, яке вминалося під його копитами. Переступив через грішника, перестрибнув через казан з ураном та підійшов до старого зовсім сивого старця, з довгою бородою. Той сидів на камені.
    - Самаель! – Вигукнув Беліал та хляснув хвостом по каменю, - не розумію, ти ж бо янгол суду!!!
    - Ну я.
    - Не відповідай мені через свої думки, - розгнівався молодий диявол, - я не пішов зі скаргою до батька, тільки тому, що поважаю тебе, старцю.
    - Чого тобі треба від мене, хлопче?
    - Сьогодні вершки людського суспільства, вкрали у народу купу грошей, а тобі плювати! Приріс ти чи що, до цього каменя!? Нікого окрім грішників не бачиш?!
    - Не кричи на мене малий!!! – Раптом пiдвiвся старий, так прогримівши, що Беліал навіть здригнувся. Самаель спокійно сів. – Звернись до Самаеля молодшого, - мовив він, - невже я єдиний янгол суду в Пеклі?
    Беліал заричав та провалився крізь землю, до батька.
    Батько, Сатана, як завжди, сидів на троні з чорного золота, викарбуваного у подобі кажана. Він, смакуючи, пив з чаші людське горе. Біля нього спокійно стояли біси, тримаючи в лапах списи та стріли. Біля його ніг сиділи відьми та посміхались. За крилами трону визирали, ненависні Беліалу, батьківські розвідники – чортовки. Це були напівголі дівчата, до того набридливі, що молодий диявол був готовий сам їх всіх передушити. Ці тварюки часто доносили батькові про його справи.
    Сатана провів поглядом чергову дівчину легкої поведінки, на вогнище, подивився на сина та посміхнувся білими зубами, сяючими, як перла. Сатана був дуже гарний, та спокійний:
    - Що тебе турбує синку? – Лагідно мовив він медовим голосом, - Добре, не говори…
    - Тобі вже донесли?
    - Угу.
    З-за трону визирнула чортовка.
    - Не сприймай все так близько до серця… Вони просто люди.
    Та Сатана підкликавши до себе сина в черговий раз почав йому розповідати про те, хто створив людей, та які вони покидьки.
    - Бог, милий мій, гірше ніж Сатана, тобто я. Він там, нагорі, а люди тут, на грішній землі. Я давно знав, що цей святоша нічого путнього не може створити, окрім мене, звичайно…
    Беліал послухав батька та заспокоївся. У нього було багато роботи нагорі, тому Сатана відправив його робити свої справи.
    Беліал зайшов до своєї кімнати, одягнув білу сорочку та штани, чорний плащ, взув білі капці. Крутнувся на місці та перетворився на низенького юриста в окулярах. Трохи постоявши, він вийшов та попрямував до ліфту. Його наздогнали двоє. Це були чорний Пес та такий же чорний Кінь. Його свита. Вони також крутнулися на місці, неначе смерч, та перетворилися. Кінь став високим чоловіком у всьому чорному. А Пес… крокодилом. Беліал суворо похитав головою, а Кінь покотився зі сміху. В ліфті Пес перетворювався ще на тигра, шакала, пацюка, ворона, та нарешті став таким же чоловіком як і Кінь. Вони відправились на роботу. Беліал був юристом, банкіром, співаком, менеджером, економістом… та багато ще ким. Сьогодні він виправдовував убивцю. Та робив це так вправно, що суддя з присяжними погодились без розмов, що підсудний не винен ні в чому.
    По закінченню трудового дня, Беліал полюбляв стояти на мосту та дивитися своїми чорними, мертвими очима на захід сонця, яке відбивалося в його очах рожевими вогниками, даруючи їм блиск життя. І доки його свита прохолоджувалася в барі, він спостерігав за сонцем та зірками, що вже почали з’являтися на небі.
    - Господарю, - гукнув його Пес, в образі маленького хлопчика, - ми так напилися з Конем, що просто з ніг падаємо. Ходімо додому… А?
    - Я скільки разів просив, - почав Беліал, і невідомо що, здавило Псу горло, - попереджував, погрожував… не називати мене господарем в смертному світі.
    Беліал відпустив Пса, і той хапаючи повітря, пообіцяв виправитися.
    Вони йшли по мосту. Молодий диявол зі своєю свитою підійшли до церкви. Беліалу завжди подобались ці високі куполи церкви, ця споруда була такою рідною, тому, що вся нежить збиралася сюди. Вони зайшли. Деякі люди повернули голови та непомітно вклонилися дияволу. Це були демони в образі людей. Беліал обожнював роздивлятися ікони з образами янголів. Доки Пес і Кінь розважались, цілуючи хрести та руки священика, Беліал дивився на білого янгола. Це була дівчина, з лицем невинності та спокою. Диявол завжди дивився на неї, а янголи з ікон кидали на нього жорстокі та суворі погляди, які бачив тільки він, та такі як він.
    Дівчина-янгол жодного разу за двісті тисяч років, на нього не поглянула. Але сьогодні був не простий день, а п’ятниця тринадцяте. Раптом її милі очі подивились на нього. Цей погляд не був проникнутий жахом, чи докором. Вона дивилася на нього з подивом, і не могла зрозуміти, що він робить в Божому домі?
    - О, Люцифер, - мовив ледь чутно Беліал.
    Дівчина пробігла поглядом по людях. Ніхто не помічав того, що відбувалося. Янголи та святі поглянули на неї. А вона знову подивилася в його темні очі, і раптово затремтіла, побачивши в його зіницях полум’я Пекла, та стогони грішників . Дівчина заховалася за Гавриїлом, що стояв поруч. Архангел розгорнув всі свої шість крил та суворо поглянув на сина Сатани. А тому було все одно, він не звертав уваги на погрозливий погляд. Вона, янгол його мрії, Анаель, подивилася на нього.
    Кінь підійшов нечутно, коли вже всі образи стали на свої місця.
    - Вибачте, що турбую, але нам час ідти, тут стає не зовсім безпечно.

       Сообщение № 2. 14.9.2008, 09:35, Aisha пишет:
    Aisha ( Offline )
    Странник

    *
    Неофит
    Сообщений: 20
    профиль

    Репутация: 1
    Да, я забыла написать. Этому рассказу 7 лет. Над ним стоит еще много потрудится. Но он пережил три или четыре корекции, мои правда. Отдавать его в руки более умным людям, я не решилась, поскольку было стыдно.
    Очень важны ваши коментарии, особенно Светлого. За 7 лет я уже намучалась с ним так, что одно время было даже плохо от самого вида этого расказа.
    Если вы согласны мне помоч, я буду выкладывать его по кусочку.
    Спасибо.

       Сообщение № 3. 14.9.2008, 11:33, Светлый пишет:
    Светлый ( Offline )
    Мечтатель

    *
    Знаток
    Сообщений: 63
    профиль

    Репутация: 7
    As you wish.
    Critique:

    Общее: тема повести не нова - даже голливуд фильмов поснимал про это дело, так-что посмотрим, во что превратится творение - судить строго пока не буду.

    Далее по тексту.

    Отрывистое начало - есть мнение, что нужно добавить несколько вступительных предложений, прежде чем так резко бросать читателя в ад.:)
    Можно начать с философской точки зрения: рассмотреть промежуточный человеческий мир не как изолированный от света и тьмы участок жизни, а как настоящий проходной двор для разных иных; (предупреждаю, это начало - шаг к киношности; можно поискать и другие варианты).

    Слабые диалоги. Умиляет и удивляет использование автором столь неуместных речевых оборотов и обращений - всякие там ", синку, хлопче" и иже с ними выбросить немедленно - разбивает атмосферу и делает ещё ряд различных неприятностей.
    Сатана вообще поражает воображение.

    Описание мест, мягко говоря... скучное - я представлял их куда живее; может виной тому моя нелюбовь к штампам или слишком быстрым сменам окружения.

    Советую не спешить с изложением событий - лучше внятно объяснить: почему тот делает то, а тот - это; кто такой вон тот тип и почему он не любит вон тех в тени, и так далее.

    Как бы там ни было, мой пытливый ум собрал несколько вопросов для автора, но начнём с главного.

    Какова цель (основная мысль) произведения?

    К автору просьба: определиться с тем - ЧТО он хочет написать и ЧТО он хочет вызвать у читателей.


       Сообщение № 4. 14.9.2008, 12:05, Aisha пишет:
    Aisha ( Offline )
    Странник

    *
    Неофит
    Сообщений: 20
    профиль

    Репутация: 1
    Автора зовут Айша :)
    Начало? Угу...у меня с этим проблема. С началом и концом. Думаю, у всех авторов такое же. Начал было три. Это, одно из лучших, которое я выбрала. Было начало и с мира людей...Но оно мне не понравилось. Может вообще стоит начать с пересечения миров? Я над этим еще подумаю. А еще одно мое мнение..."длинное вступление утомляет" мне так кажется.

    На счет выражения "сынок"...не думала что вы на нем заострите внимание. По мне так это очень даже ничего. Поскольку Самаель практически ангел, Сатана тоже, то им можно говорить такое. Кроме того, Белиал им обоим как сын. Этим я пыталась показать, что в Аду не все так плохо как думают люди. Там просто свой мир со своими законами. Это не злой мир, а другой. Им там, в Аду нравится так жить как они живут. Хотя в сопоставлении с миром именуемым Рай, Ад показан как злой мир. На счет Сатаны. Все привыкли его "видеть" как злого дядю с кучей плохих мыслей и неисчерпаемым кладезем пакостей. Да, возможно он такой, но зачем это показывать? Как говорится "Мудрость обретается в покое". Это только мое мнение.

    Описание мест скучное. Да, возможно. Вообще то, я по своей природе обожаю "лить воду". Но, тогда рассказ получается оооооочень длинный, читатель теряет основной смысл и путается. Рассказ читала мама, а она всегда любит краткость. Кое какие куски из описания, с помощью мамы, я вообще выбросила на свалку. То же самое и с иложением событий. Краткость сестра таланта. Пытаюсь подружиться с этим понятием. Рассказ то на 58 листов получился, помоему это предостаточно.

    Цель. Их две. И обе банальны. первая цель "Любимые могут быть вместе не смотря на все препятствия и ярлыки", вторая "извечная проблема выбора добра и зла". Зло ближе к человеку, разозлиться легче чем простить или ненавидить легче чем полюбить. Там дальше все написано.

       Сообщение № 5. 15.9.2008, 10:05, Aisha пишет:
    Aisha ( Offline )
    Странник

    *
    Неофит
    Сообщений: 20
    профиль

    Репутация: 1
    Недивно, що Сатана про це довідався. Серед присутніх в церкві були чортовки. Беліал намагався не потрапити на очі батькові, та хіба від такого сховаєшся?
    Він стояв біля трону Сатани, а той, спостерігав за муками грішників.
    - Як ти міг? – Нарешті мовив він. – Я розумію, зайшов ти до Божого храму. Гаразд, нічого такого в цьому немає. Але дивитися на янгола!!! Що ти замислив?
    - Я двісті тисяч років чекав її погляду, і ось, нарешті це сталося.
    - О, Люцифер! Люцифер! – Вимогливо закричав Сатана.
    Перед ним, наче з-під землі, з’явився Люцифер.
    - Ти, дух астрального світла! Кого слухали твої вуха, коли мій син звертався до тебе?
    - Я не чув, він покликав дуже тихо.
    - Не бреши мені, бісова тварюка! Мені, Сатані! Згинь!
    Люцифер із задоволенням вийшов, тихо закривши за собою двері з людських кісток.
    Спокійний Сатана перетворився на жахливого диявола. Волосся в нього піднялось дибки, хвіст нервово бився об підлогу, як божевільна отруйна змія… Чортовки зовсім повтікали, злякавшись. Сатана намагався заспокоїтися. Він сів на трон, та випив напій із людських страждань.
    - Відьму до мене!!! – Закричав він.
    Зайшла товста жінка, з огидливим мавпячим обличчям. Сіла на підлогу та розкинула перед собою карти. Вона нечутно водила губами, та чмокала. В цей час заскочив Пес, та щось промовивши, вискочив знову. Вогняна куля, послана Сатаною навіть не зачепила його. Беліал побіг за Псом. Сатана сердито шваркнув кулаком по трону.
    - Що ти сказав? – Запитав Беліал у Пса, - не розмовляй мовою людей, я не можу зрозуміти!
    - Вибач, господарю, - махнув лапою Пес та повів його на балкон, з якого було видно грішників, киплячих в котлах, - серед цього мотлоху грішних гадів є одна жінка, яка зустрічалася з твоїм янголом.
    - А ти звідки знаєш про мого янгола?
    - Жартуєте? Про цього янгола та про вас, все Пекло гомонить.
    Пес повів диявола до голої неприємної жінки, яка на відміну від інших спокійно сиділа в котлі.
    - Так, я бачила її, - мовила вона, - янгол розповіла мені, що я не вічно буду в Пеклі. Що мені дозволять спокутувати свої гріхи, якщо на восьмий день після смерті я покаюсь.
    - Беліал!!! – Почувся громовий голос Сатани. Навіть грішники перестали на хвилину стогнати.
    Беліал метнувся до батька, нервово махаючи хвостом. Сатана був жахливий. Його красиве обличчя перекосилося від злості, в очах мерехтіло полум’я Тартару. Він тримав за волосся відьму, а та тремтячими руками збирала карти. Один із чортів махав мечем.
    - Вона сказала, - мовив Сатана, - що ви будете разом!!! Ти і той янгол!
    Беліал самовдоволено посміхнувся.
    - Вона помре, - Продовжив Сатана, - якщо ти скажеш, що це так.
    - Але це правда, - посміхнувся Беліал та «підпер стіну» своїм широким плечем, - ми дійсно будемо разом.
    Сатана подав сигнал, та голова відьми полетіла на підлогу, підкотившись до Беліала. А її товста туша гепнулась та розпласталася, тремтячи в конвульсіях. Кров заляпала білосніжну підлогу тронного залу. Беліал буцнув копитом голову до тіла, та посміхнувся кінчиком рота. Сатана, після смерті людини трохи заспокоївся та сів на трон. Все ж, у його очах мерехтіли вогники.
    - Я можу йти? – Запитав Беліал.
    - Йди, - видохнув Сатана.

       Сообщение № 6. 21.9.2008, 09:31, Aisha пишет:
    Aisha ( Offline )
    Странник

    *
    Неофит
    Сообщений: 20
    профиль

    Репутация: 1
    ІІ.
    Беліал сидів на черепі динозавра, зануривши копита в прогалину його очей. Він обдумував нагадане відьмою. Це саме те, до чого він прагнув, те, про що мріяв ось уже стільки років поспіль. Раптово, його спокій порушив Кінь. Він, перетворившись на орла, всівся поруч з господарем.
    - На яку хвилю налаштовані ваші думки? Можна втрутитись?
    - А, це ти Кінь… Що за новий прикид? Чи не соромишся ти свого справжнього вигляду? Скинь пір’я.
    Кінь стрепенувся, та став самим собою.
    - Чував, що у вашого батечка були сьогодні четверо вершників.
    - Смерть, Голод, Хаос, Війна.
    - Саме вони. Його темність, Сатана, щось говорив цим господам, після чого ті поїхали геть.
    - Що мені до цього? – Понуро мовив Беліал.
    - Не маю гадки, але раніше ви цікавилися справами вашого батька.
    - Не філософствуй Кінь, - підвівся Беліал, - ти забув, що підслуховувати недобре? Про що вони говорили? – Він склав руки на грудях.
    Кінь навіть фиркнув від задоволення:
    - Сатана дав їм наказ відправитись до Раю. Не знаю навіщо, але ти й сам напевне здогадався.
    - Батько намагається піти проти моєї долі.
    Беліал зістрибнув на вугілля, воно затріщало під копитами. Потім диявол попрохав Коня знайти Пса та чекати його біля прірви світів. А сам поспішив до своєї кімнати. Він відправлявся до світу, в якому не було місця злу та мороку. Там батько не зможе його дістати, але не зможе й захистити… Беліал скинув з себе одяг та перетворився на чудового юнака з голубими очима, білосніжною шкірою, та ніжним білим волоссям. Диявол подумав, але нічого для образу янгола не міг знайти, хоча й знав як ті одягаються.
    - Люцифер! – Покликав він.
    З’явилося яскраве астральне світло, та Люцифер приклонився перед дияволом.
    - Слухаю та підкоряюся.
    - Досить церемоній. Чи можу я довірити тобі таємницю?
    - Звичайно. Бачу ви змінили свій образ.
    - Послухай, Люц, мені потрібен одяг янгола. Не питай навіщо, просто зроби це.
    Люцифер хмикнув та замислився, поглянувши на Беліала з-під лоба. Потім плеснув у долоні, і Беліал став одягнений в білу попону, яка відливала голубим сяйвом. Люцифер помружився.
    - Хочете знати мою думку? – Запитав Люцифер.
    - Ні.
    Коротко мовив Беліал та вийшов торохнувши дверима.
    - Вам не личить такий одяг, - все ж мовив Люцифер, - ух, недобре затіяв цей диявол. Біс!
    В повітрі з’явився червоний пилок, а з нього на плече Люцифера плигнув малий зелений біс.
    - Лети духом за сином Сатани, та доклади мені, що він замислив.
    Біс ще трохи поповзав по Люциферу та випурхнув прозорим димком. Він наздогнав Беліала, біля котлів з грішниками. Чорти здивовано дивилися на диявола, а грішники перлися зі смоли, так що чортам доводилося заштовхувати їх знову. Беліал цього не помічав, але відчував, що до нього підлетів біс.

    1 Пользователей читают эту тему (1 Гостей и 0 Скрытых Пользователей);
    « Предыдущая тема | Храм Искусств | Следующая тема »

    Яндекс.Метрика